Не понимаю с детства патриотов.
Ну, так сложилось в жизни у меня.
Родился я в Союзе идиотов,
Том, что распался быстро за три дня.
Еще когда ходил я комсомольцем
И на груди я Ленина носил,
Не вызывался быть я добровольцем,
Из строя на призыв не выходил.
Когда просила партия, что Надо,
Я никогда не отвечал ей – Есть!
И никогда не получал награды,
Хоть грамота одна и где-то есть.
Я в школе раскусил всю суть системы,
Не верю я партийным вожакам:
Они ведут всех нас решать проблемы,
Не подпускают только к закромам.
Но все-же, был один прокольчик чистый
Был раз, когда себе я изменил,
На слово я поверил сионистам,
Теперь плачу, и сколько заплатил!
Я на крючке вишу у них надежно
Наживка вся проглочена давно,
Работаю на них, друзья, безбожно,
А получаю – ершик и говно.
Своим не изменяйте убежденьям,
Раз ошибившись, будете всю жизнь
Учиться на ошибках, так как Ленин,
Пахать рабом, как учит сионизм.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
